Главная » Статьи » Архив статей

На сьомому поверсі щастя!
На сьомому поверсі щастя!

Щастя? Воно незбагненне!
Деледа – Грація у своїх „Сардинських розповідях” не мала уяви, що діалог декоративних собак – болонок або Пекінес може бути цікавим! Люди? Вони взагалі тільки граються зі своїми „мопсиками”, а ось їх діалоги не сприймають! На жаль! На жаль?!
Цей випадок мав місце зовсім недавно – ще чорнила сохнуть...
На чарівнім пляжі Гурзуфу лежали поруч, дзявкотіли та гралися дві кралі-малявки – Люся та Муся...
Брильянтові вкраплення на їх ошийниках розповідали небайдужим про походження їх господарів, що щедрою рукою прикрасили цих грайливих песиків. Люся та Муся „розмовляли” на власному жаргоні. Вчити державну мову не бажали з міркувань псування родоводу! „Походження” від гетьманів та рюриків (доби Ярослава) надавало їх господарям великі Права –
Олігархів! Люся та Муся навіть жили окремо від господаря у двокімнатному люксі сьомого поверху санаторію „Пушкіно”, тому знали дуже небагато про політику, але мріяли стати депутатськими болонками! Вже два терміни поспіль Золотяник – так звали їх володаря - рвався до „Владного корита” зі своїм торговим бізнесом, але... Золотий ланцюг віце-депутата раптом гойднувся над носиком Люсі – більш коханої, ніж Муся, з міркувань останньої...;
- „Знову обрав цю мерзотницю, а я не менш цікавенька, та й красива ж яка!”... Так от на сьомому поверсі поруч, з люксом Мусі та Люсі, де вони відпочивали разом з охоронцем та служницею за дві тисячі гривень за добу, жив звичайнісінький Народний Обранець, а ще дійсний пенсіонер – депутат – морока!
Кожного разу я випадково виходжу назустріч цьому „Ексу”, Люся! Та я його вже майже залякала, кидаючись з погрозливою лайкою!
„Так йому і треба – „Слуга народу”! – Я чула, що таке про депутатів казала наша служниця, а вона з простих – „простонародіє”... Знає як бути вдячною!
Золотий хрест хазяїна вдарив в лоба Люсі – „Це образлива повага!” рахувала болонка, але у них – людяність інакшою не буває... Майже їдять одне одного, а якщо не голодні вбивають, ще й голови окремо кидають... Який бруд!” – Пам’ятаю з теленовин... Радіо краще слухай чи в Інтернеті рийся! Як у помийній ямі?! А вчора – тямиш?! Зняли з посади ректора Донецького Університету з фамілією цього поета, що „Сон” написав...!? Сам Капітан-міністр зняв – Дима, від Золотяника чула... Це щось від Петра І, як та бачний капітан?! Та ні зовсім інше – якась нерухомість, а заважала віце-депутатам. Скільки це їх?! Віце й Віце, а наша черга коли? Певна, що наш улюбленець для народа найкращі умови запропонує! Це н просто бути Слугою Народу чи кращою Народною Болонкою Україністики? Політика це вулкан... Що з нього вилетить відомо, а якої сили, та куди – тільки Пес його знає! Такі цікаві – вже десять років крутять!
Люся, з нащадком Рюрика, прийняла вигляд поблажливо – поважний...
Взагалі завтра відлетимо до Анталії, а, може, й на Маямі...
Тема, обрана подружкою, Мусю задовольняла, але ж іноді в далекі
подорожі їх не беруть разом... Хто ж проблеми вирішуватиме? Чи поновимо хоч до семи десятиріччя Шевченка на колишню посаду?! Маямі...Цікаво! Хто ж буде щасливчиком цього разу: доторкнутися до небаченого світу, бути у Луврі, чи Ермітажі – мрія!
Де були ці незвичні оселі і що в них переховували, Муся не мала і гадки, та Золотяник з захопленням іноді згадує про свою молодість - статки цих музеїв-люксів! Ще він любить якусь Декларацію Прав чи то людини, чи то декоративних песиків... Яка нудота! Життя на Чорному морі, хоч воно якесь зелене, краще усіх декларацій, навіть про незалежність песиків, яку нещодавно святкували всі песики Гурзуфського санаторію і окремо, і разом з господарями! Яке свято! Це репетиція політичної зрілості віце депутатів ВРУ! Який світ різних делікатесів та прикрас... Навіть „Ха-ван-ча-ка-ру” лизнув! – Прекрасно! Хай буде цей суверенітет вічним! Люся та Муся, втомившись, відпочивали, дрімаючи під парасолею. Уві сні вони розмовляли різними мовами, та ще й окремо...
Сон!! Якийсь поет його бачив у неволі, пригноблені... Хай йому трясця! Може, він теж зі служниць, чи її родичів, - майнула остання думка у Мусі, і солодкий, наче саме життя песиків олігарха Золотяника, сон огорнув брильянтові чудасії на ковдрі з персидської вовни... Хай щастить, Вам, читачі-українці, та песики сьомого поверху, незалежної держави!
Хай щастить!

В. Харламов
Категория: Архив статей | Добавил: Elin6528 (17.08.2010)
Просмотров: 619 | Теги: В.Харламов | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]